На око таке пошкодження можна взагалі не помітити.
Звільнив блешню з корчів, перевірив трійник, поправив повідець — і знову закидаєш. Усе начебто ціле, приманка на місці, волосінь не обірвалася. Але після наступного клювання раптом стається обрив, причому без особливого зусилля. Знайома ситуація? Винним може бути не вузол і навіть не надто тонкий шнур.
Іноді достатньо одного контакту з гострим каменем або мушлею, щоб на волосіні з’явився крихітний надріз. За невеликого навантаження його майже не видно, а ось під час різкого підсікання він здатен стати слабким місцем.
Після зачепу спочатку перевіряю волосінь пальцями
Особливо уважно оглядаю ділянку біля приманки. Саме вона найчастіше треться об корчі, каміння та інші перешкоди.
Перевірка проста: відпускаю приблизно метр волосіні, розглядаю його за хорошого освітлення й обережно пропускаю між подушечками пальців, без сильного натягу.
У якісного монофілу поверхня має бути рівною та гладенькою. Якщо відчуваються шорсткості, невеликі зазубрини або помітно змінився діаметр, така ділянка викликає підозру.
З плетінкою ситуація трохи інша. Після контакту з перешкодою окремі волокна можуть почати розпушуватися, а сам шнур — ставати пласким або пухким.
Особливо небезпечні пошкодження, які відчуваються пальцями, але майже непомітні для ока.
Тільки не варто перевіряти натягнуту плетінку, протягуючи її крізь стиснуті пальці. Тонкий шнур здатен серйозно порізати шкіру.
Знайшов шорсткість — не намагаюся її розгладити
Іноді хочеться просто провести пальцями по пошкодженому місцю, розправити волокна й продовжити ловлю.
Але волосінь від цього міцнішою не стане.
Якщо на монофілі з’явився надріз, а на плетінці помітні обірвані нитки, пошкоджену ділянку краще відрізати. Причому з невеликим запасом, щоб новий вузол опинився на цілій волосіні.
Після сильного зачепу перевіряю і сам вузол. Навіть якщо він виглядає нормально, значне навантаження могло надмірно затягнути або деформувати його.
У такому разі простіше перев’язати приманку чи повідець заново, ніж ризикувати під час наступного закидання.
До речі, одним метром обмежуватися потрібно не завжди. Якщо шнур довго терся об кам’янисту брівку або корч, пошкодження може виявитися далі від приманки. Тоді варто оглянути всю ділянку, яка контактувала з перешкодою.
А якщо плетінка розпушується без зачепів?
Тут уже варто насторожитися з іншої причини.
Коли шнур пошкоджується регулярно, навіть на відносно чистому дні, проблема іноді приховується в самому вудилищі. Наприклад, на керамічній вставці пропускного кільця може з’явитися мікроскол, який поступово перетирає волокна.
Ми вже розбирали, як звичайна ватна паличка допомагає виявити непомітну тріщину на кільці вудилища.
Тому постійно обрізати розпушений шнур, не з’ясувавши причину пошкоджень, — не найкраще рішення.
І ще один нюанс: якщо зачеп був настільки сильним, що волосінь довелося звільняти зі значним зусиллям, однієї перевірки на дотик може виявитися недостатньо. Краще замінити підозрілу ділянку й заново зав’язати вузол.
Зрештою, така звичка забирає зовсім небагато часу. Звільнив приманку, оглянув волосінь, перевірив вузол — і тільки потім зробив наступне закидання.
Зайві пів метра шнура обійдуться значно дешевше за втрачену блешню чи воблер. А головне — не доведеться гадати, чому снасть обірвалася саме в той момент, коли на гачку опинилася хороша риба.
