Гирло Десни знову довело, чому вважається однією з найбільш непередбачуваних точок для київських рибалок. Після затяжного нічного дощу класична схема ловлі підлящика тут практично перестала працювати. Замість звичних упевнених клювань риба почала поводитися вкрай обережно, а більшість контактів відбувалася лише при точковій подачі біля глибинних кам’янистих брівок.
Попри щільний рибальський пресинг і майже повну відсутність вільних місць на березі, головний сюрприз піднесла саме риба. Підлящик явно змінив модель поведінки, змусивши рибалок буквально підбирати ключ до кожного клювання.
Підлящик, плоскирка та синець на точці є, і у пристойних кількостях, але їхня реакція на оснастку змушує повністю перебудовувати звичну тактику.
Якщо ви чекаєте впевнених відстрілів, що загинають квівертип, або потужних потяжок, то зараз річка вас розчарує. Клювання стали вкрай змазаними та невиразними. Замість класичних лящових загинів – дрібні тички, незрозумілі міні-відстріли або відчуття, що риба просто мовчки стоїть із насадкою, не проявляючи жодної агресії. Засікти таку примхливу рибу – завдання не з простих, і багато контактів закінчуються холостими вимотуваннями.
Ловити доводиться з дальньої дистанції. Робочий стіл намацався на глибині близько 6 метрів. І тут криється головна проблема гирла – зла кам’яниста брівка на виході. На короткій дистанції робити практично нічого, а от на дальняку підлящик відгукується охочіше. Зворотний бік такої риболовлі – постійні зачепи під час виважування. За кілька годин можна легко залишити на дні чотири-п’ять повідців. Риба впирається, йде вбік і на глухому виході з брівки просто сходить.
Щоб хоч якось мінімізувати втрати та встигати підіймати рибу над камінням, доводиться відмовлятися від металевих годівниць типу кулі або конусів на користь об’ємних пластикових “хамелеонів” вагою 120 грамів. Летить такий пластик в умовах бокового вітру важко, але його підйомна сила – єдиний шанс перевалити підлящика через мушлевий звал.
Смакові вподобання деснянської риби теж змістилися. Важка артилерія у вигляді великого черв’яка-дендробени, на якого покладали великі надії, провалилася – його або ігнорують, або безкарно обскубує дрібнота. Найкраще себе показав класичний бутерброд: одна пінка та один білий опариш. На чисту пінку клювання трапляються частіше, але розмір риби відверто дрібнішає.
Ближче до обіду ситуація на річці традиційно ускладнюється – на точку щільною стіною стає дрібна плоскирка, яка починає шалено розбивати насадку ще під час падіння.
Тим не менш підлящик від прикормки не йде. В основі робочого складу зараз добре працює солодка база (лящ-шоколад упереміш із ванільно-карамельним універсалом) з обов’язковим додаванням вареного гороху. Саме великі частинки гороху утримують рибу на шести метрах і не дають їй повністю розчинитися в акваторії після обіду. Ситуація на гирлі трудова, але якщо готові жертвувати повідцями та ловити на межі фолу біля самої брівки – риболовля буде результативною.
Тим часом на Дніпрі після дощів спрацювала класична тактика на карася з простими пружинами та ароматикою ваніль-шоколад.
