Якщо з лунки виходять бульбашки, а на поверхні льоду з’являється вода, рибалка майже завжди стикається з однією й тією самою ситуацією: риба присутня, але клювання різко погіршується або зникає повністю. Це не помилка вибору точки і не прорахунок із приманкою. У цей момент під льодом запускаються процеси, які безпосередньо впливають на кисневий режим і поведінку риби.

Такі зміни мають системний характер і зачіпають одразу всю ділянку водойми, а не одну конкретну лунку.

Бульбашки з лунки — ознака газообміну, а не активності риби

Бульбашки, що виходять із лунки, найчастіше не мають стосунку до руху риби. У більшості випадків це гази, які піднімаються з дна. Під шаром льоду починається активне розкладання донної рослинності та мулу, особливо на замулених ділянках і в затоках. У процесі виділяються метан і вуглекислий газ, які шукають вихід угору і виходять через лунки.

У таких точках зазвичай спостерігається така картина:

  • вміст кисню в придонному шарі знижується;
  • риба може залишатися в зоні, але різко зменшує активність;
  • кормова поведінка практично припиняється.

На практиці це виглядає так: ехолот або підводна камера показують рибу під лункою, але вона стоїть нерухомо і не реагує навіть на активну гру приманки. Постійні бульбашки створюють ілюзію «живої точки», хоча фактично умови там уже погіршуються.

Вода на льоду — сигнал зміни тиску під льодовим полем

Поява води на поверхні льоду часто пов’язана з просіданням льодового поля. Під льодом накопичується газ або тала вода, створюючи надлишковий тиск. Лід починає «дихати», а через лунки виходить не лише повітря, а й тепліша вода з нижніх шарів.

Для риби це означає різку зміну стабільних умов:

  • порушується звичний температурний шар;
  • з’являється мікротечія, якої раніше не було;
  • концентрація кисню стає нестабільною.

Особливо помітно це на спокійних ділянках — у затоках водосховищ, кар’єрах і закритих озерах, де відсутній постійний приплив свіжої води.

Замор починається раніше, ніж його помічає рибалка

Вважається, що замор виникає раптово, але на практиці це поступовий процес. Бульбашки з лунки та вода на льоду — одні з найранніших зовнішніх ознак погіршення кисневого режиму.

Найчастіше такі ознаки з’являються:

  • на мілководних затоках;
  • над замуленим дном;
  • у місцях із густою торішньою рослинністю.

У цей період риба ще фіксується ехолотом, але її поведінка вже змінюється. Вона економить енергію, перестає активно переміщатися і майже не реагує на подразники.

Чому риба не йде одразу

Навіть за погіршення умов риба рідко залишає ділянку миттєво. На замкнених водоймах зони з подібним кисневим режимом можуть займати великі площі, тому зміщення відбувається поступово.

Це створює характерну ситуацію:

  • риба присутня під лункою;
  • приманка проходить поруч;
  • клювання немає.

На річках із течією такий ефект виражений слабше, оскільки приплив свіжої води частково компенсує дефіцит кисню. На озерах і кар’єрах він проявляється максимально яскраво.

Практичний висновок

Бульбашки з лунки та вода на льоду — це не ознака перспективної точки, а сигнал зміни умов під льодом. У такі періоди розуміння процесів, що відбуваються, важливіше за зміну приманок або експерименти з проводкою. Клювання зникає не через помилки рибалки, а тому, що риба тимчасово перестає живитися у відповідь на дефіцит кисню та нестабільне середовище.

Питання рибалок за темою:

Журналіст і рибалка-експерт із 20-річним досвідом, який присвятив життя вивченню тонкощів риболовлі. Автор публікацій на порталі FishingUKR.com, де ділиться професійними порадами, подробними оглядами снастей і актуальними новинами зі світу рибальства.