Після буріння багато рибалок одразу засипають лунку снігом. Вважається, що затемнення робить рибу сміливішою і покращує клювання, особливо на мілководді. Але на практиці часто відбувається навпаки. Риба є, снасть виставлена правильно, а клювання або зникають, або стають рідкісними й надто обережними. Причина нерідко криється саме у снігу над лункою.
Затемнення лунки справді працює, але лише за певних умов. Коли лід прозорий, сонце яскраве, а глибина невелика, світло зверху може насторожувати рибу. У такій ситуації шар снігу пом’якшує освітлення і робить точку ловлі спокійнішою.
Проблеми починаються тоді, коли ці умови не збігаються. Якщо лід уже мутний, вкритий настом або зверху лежить сніг, додаткове затемнення різко змінює освітленість під лункою. Для риби це виглядає як раптова різка тінь – і вона відходить убік.
Особливо чутливо на це реагують плітка, підлящик і обережний лящ. Риба підходить до точки, але, потрапляючи в темну пляму, завмирає або розвертається. У результаті клювань немає, хоча ехолот показує присутність риби.
Ще один момент – контраст. Коли навколо лід світлий, а лунка різко затемнена, під водою формується чітка пляма. Для риби це не укриття, а сигнал небезпеки. У таких умовах затемнення не маскує снасть, а навпаки – виділяє точку ловлі.
Надійний варіант – залишати лунку відкритою і спостерігати за реакцією риби. Якщо клювання є, навіть обережні, втручатися не варто. Світло під лункою в цьому випадку грає на користь, дозволяючи рибі швидше знаходити мормишку.
Швидкий варіант – часткове затемнення. Достатньо прикрити лунку пухким снігом або крихтою льоду, не створюючи щільної «кришки». Освітлення стає м’якшим, але різкого перепаду світла не виникає, і риба продовжує підходити.
Якщо лід прозорий і сонце яскраве, затемнення лунки може допомогти. Але за мутного льоду та похмурої погоди сніг над лункою частіше заважає, ніж покращує клювання.
У таких умовах важливо не слідувати звичці, а підлаштовуватися під світло й поведінку риби.
Також рекомендуємо:
