Це класична осіння суперечка. Багато хто вважає, що з похолоданням води щука зміщується на глибину, де її простіше дістати джигом. Інші ж стверджують, що воблери з повільним спливанням (suspender) або потопаючі моделі, що проводяться з довгими паузами, можуть “розгойдати” навіть найбільш пасивну щуку на мілководних ділянках.
Моя відповідь – однозначно ефективна. Повністю переходити на джиг не варто, оскільки воблер і джиг у холодній воді вирішують різні завдання і часто ловлять різну щуку. Відмова від воблерів – це добровільне позбавлення себе шансу на упіймання трофея, який може проігнорувати донну приманку.
Вибір між цими приманками диктується не стільки температурою води, скільки місцем та ймовірною активністю хижака. З похолоданням дійсно більша частина щуки скочується за кормовою рибою на глибину – на брівки, руслові звали, зимувальні ями.
Тут джиг буде основним і найбільш ефективним інструментом для обловлювання великих площ і точкової подачі приманки під ніс пасивній рибі. Але це не вся картина.
Коли воблер перевершує джиг восени
Навіть у передзим’ї та в період льодоставу частина щуки, часто найбільшої та найактивнішої, залишається на відносно мілководних ділянках.
Це можуть бути поливи із залишками водної рослинності глибиною 2-4 метри, що примикають до русла, або локальні коряжники на плато. Щука тут не ганяється за здобиччю, а стоїть у засідці, чекаючи на легку ціль. І саме тут воблер розкриває свій потенціал.
Для таких умов ідеально підходять великі воблери-мінноу (від 110-130 мм і більше) з нейтральною плавучістю (suspender) або ті, що повільно спливають (slow floating).
Завдання – виконати максимально повільну проводку з довгими, затяжними паузами. Класична формула “два ривки – пауза” трансформується: після ривків даємо воблеру зависнути в товщі води на 5, 10, а іноді й 15 секунд.
Саме під час цієї довгої паузи, коли приманка без руху висить перед очима хижака, і відбувається більшість клювань. Така подача імітує вмираючу, легку здобич, на атаку якої пасивній щуці не потрібно витрачати багато енергії.
Стратегія вибору: джиг чи воблер
Не варто протиставляти ці два способи лову, їх потрібно грамотно поєднувати. Прибувши на перспективну точку, де є і глибини, і прилеглі до них більш мілкі ділянки, логічно почати саме з воблера.
Пройдіться по брівці з боку мілководдя, обловлюючи ділянки з потенційними засідками. Якщо протягом години клювань немає, або сильний вітер і хвиля заважають контролювати проводку воблера, тоді перемикайтеся на джиг і починайте методично “простукувати” глибину.
Найчастіше саме воблер дозволяє “розгойдати” найбільш апатичну щуку, яка стоїть упівводи і просто не реагує на силікон, що пропливає біля дна.
Горизонтальна складова проводки воблера та його здатність зависати в потрібному горизонті – ключова перевага в таких ситуаціях. Тому не відкладайте воблери в далеку шухляду.
Правильно підібрана модель і терпляча проводка часто приносять трофей саме тоді, коли джиг мовчить.
Рекомендуємо також прочитати:
- Осіння щука в Україні: які блешні радять рибалки. Підбірка перевірених блешень та рекомендації від досвідчених рибалок. Дізнайтеся, які приманки реально працюють цієї осені.
- Осінній жор щуки на Дністрі: рибалки діляться уловами та знахідками. Реальні історії, поради та знахідки з берегів Дністра. Практичний досвід, який допоможе підготуватися до успішної риболовлі.
- Як правильно оснастити та провести “їстівний” силікон при лові пасивного окуня восени. Покроковий посібник: монтаж, проводка та секрети роботи з “їстівкою”, які роблять риболовлю результативнішою.
